Послуги

21.02.2025

Чи врятує законопроєкт 12439 бізнес? Реальний захист чи чергова ілюзія?

 

Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності найближчим часом має розглянути законопроєкт 12439, який вносить зміни до Кримінального процесуального кодексу України. Офіційна мета – посилення захисту бізнесу під час кримінального судочинства. Однак чи стане цей законопроєкт справді тією самою «зброєю» підприємців від свавілля правоохоронних органів? Чи це ще одна спроба замаскувати старі проблеми новими формулюваннями? Розберемось.

"Маски-шоу стоп" повертаються?

Це не перша спроба законодавчо захистити бізнес від силового тиску. Попередні ініціативи, відомі як «Маски-шоу стоп 1.0» та «2.0» тощо, встановлювали певні гарантії, але не викорінили зловживання. Зокрема, суди продовжували санкціонувати обшуки з формальних підстав, а вилучення серверів та обладнання залишалося актуальною практикою.

Законопроєкт 12439 вносить кілька важливих змін:

?      Посилення відповідальності правоохоронців. Передбачено санкції за незаконні обшуки та вилучення майна.

?      Заборона вилучення електронних носіїв без копіювання інформації.

?      Законопроєкт уточнює, що вилучення техніки можливе лише у виняткових випадках.

?      Обов'язкова відеофіксація обшуків. За відсутності або пошкодження записів, отримані докази можуть бути визнані недопустимими.

?      Строки розгляду скарг підприємців. Передбачається скорочення термінів судових розглядів у справах щодо незаконного тиску на бізнес.

Однак головне питання полягає в тому, чи набудуть чинності ці норми? Без реальних санкцій для порушників це ризикує залишитись просто черговим «паперовим» захистом.

IT-бізнес та ризики примусу

Для IT-індустрії будь-які кримінальні справи – це загроза не лише технологіям, а й репутації. Вилучення серверів або навіть блокування роботи компанії на кілька днів може коштувати контракту з західними партнерами. Законопроєкт запроваджує обов'язкове надання потерпілим витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що дозволяє компанії оперативніше реагувати на дії правоохоронців. Крім того, залишається проблема притягнення співробітників правоохоронних органів до відповідальності за порушення. Попри нові гарантії, законопроєкт не передбачає жорсткого механізму контролю за їх виконанням. Бізнесу потрібен не лише формальний механізм, а й дієві важелі впливу на слідчих, які порушують процедури.

 

Що робити бізнесу:

?      Проаналізуйте ризики. Варто провести аудит можливих загроз з боку правоохоронців, особливо якщо ваша компанія працює у сфері IT.

?      Фіксуйте всі порушення законодавства. У разі обшуків або інших дій з боку слідства слідкуйте за дотриманням процедур та фіксуйте можливі зловживання.

?      Юридичне навчання персоналу. Ваші співробітники, особливо секретар, бухгалтер, директор) повинні знати, як поводитися під час перевірок і до кого звертатися за юридичною допомогою.

?      Захистіть дані. Розробіть політику зберігання та копіювання інформації, щоб не допустити втрати важливих даних під час обшуків.

?      Взаємодія зі спеціалізованими організаціями. Співпраця з бізнес-асоціаціями та адвокатом допоможе швидше реагувати на потенційні загрози.

Законопроєкт 12439 – крок у правильному напрямку, але його ефективність залежить від реального контролю за реалізацією нових норм. Якщо не буде посилено механізми санкцій та відповідальності, реальних змін чекати не варто.

Бізнес має бути готовим до змін, але цей закон не варто сприймати як панацею — скоріше це черговий етап у боротьбі за справжній захист підприємництва в Україні.

 

 

1.02.2025

Скасування арешту майна в рамках кримінального провадження

 

            В рамках кримінального провадження за статтею 212 ККУ стосовно ухилення від сплати податків юридичною особою, детектив БЕБ подав клопотання про накладення арешту на все нерухоме майно, яке належало директору цього підприємства.

           Задовольняючи клопотання детектива, слідчий суддя, посилаючись на положення ст.170 КПК України, вказав на необхідність збереження зазначеного майна з метою забезпечення відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди (цивільного позову), стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Було накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування майном, належним на праві приватної власності директору товариства.

           Стороною захисту була подана апеляційна скарга, в якій ми вказали на наступне:

-відсутній будь який позов про відшкодування спричинених злочином збитків,

-стягнення ПДВ з юридичної особи можливе виключно шляхом винесення ППР відповідним структурним підрозділом ДПС України (цю позицію неодноразово обговорювала юридична спільнота, в тому числі на останньому форумі ІІ White-collar crime),

-директор/засновник товариства не може бути відповідачем по справі, оскільки він не є вигодонабувачем; при наявності обгрунтованого позову, відповідачем має бути саме суб’єкт господарювання.

           Відповідно до вимог ст.ст. 94, 132, 173 КПК України слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

           Також ми зазначили, що складська нерухомість, на яку накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування, використовуєтся у господарській діяльності.

Заборона саме користування таким майном призведе до колапсу господарської діяльності, що є кричущим порушенням прав, перешкоджанням законній підприємницькій діяльності та прямим тиском на бізнес.

 

          В ухвалі апеляційного суду, якою апеляційна скарга задоволена в повному обсязі, вказано наступне.

          Погашення податкового боргу (несплаченої суми узгодженого грошового зобов’язання), забезпечується шляхом стягнення коштів та реалізації майна виключно тієї юридичної особи, яка допустила таку заборгованість.

          Відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов?язаннями усім належним їй майном. Учасники (засновники) юридичної особи не відповідають за зобов?язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника),

Враховуючи, що підозрюваний не являється належним відповідачем за цивільним позовом у даному кримінальному провадженні, відсутні підстави для накладення арешту на майно, яке є його приватною власністю, з метою забезпечення відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди (цивільного позову).

 

          Цікавинкою цієї справи була окрема думка одного з суддів.

          На мою думку, вказав суддя, слідчим суддею правомірно та обгрунтовано накладено арешт на зазначене в ухвалі майно, але тільки в частині заборони та розпорядження.

          Разом з тим в частині заборони користування майном ухвала слідчого судді підлягала скасуванню, оскільки така заборона перешкоджає здійсненню підприємницької діяльності товариства і таке обмеження права власника не є співрозмірним завданням кримінального провадження.